Седатор (Медетомідину гідрохлорид - 1,0 мг/мл) розч. для ін 10мл

Фармацевтична форма: Розчин для ін'єкцій

Діюча речовина:

1 мл препарату містить діючу речовину: медетомідину гідрохлорид – 1,0 мг.

Допоміжні речовини: метил парагідроксибензоат, пропил парагідроксибензоат, гідроксид натрію, гідрохлоридна кислота. хлорид натрію; вода для ін'єкцій.

Подробиці:

Снодійні та заспокійливі ветеринарні препарати.

Показання для застосування:

Собаки: для седативного ефекту та аналгезії, пов'язаних із клінічними дослідженнями та процедурами, незначним хірургічним втручанням. седативної дії, аналгезії для премедикації перед анестезією із застосуванням тіопенталу.

Коти: для заспокоєння та досягнення седативного ефекту. Застосовують у комбінації з кетаміном для індукції апоптозу загальної анестезії перед хірургічним втручанням, з буторфанолом – для седативної дії та аналгезії, з буторфанолом та кетаміном – для загальної анестезії, для премедикації перед застосуванням альфаксалону або альфадолону.

Тварина: Собака, Кіт

Медетомідин - сильний, високоселективний агоніст α2-адренорецепторів, що має як центральну, так і периферичну активність, діє як пресинаптично, так і постсинаптично. Седативний та знеболюючий ефект – основні ефекти, що виникають внаслідок зниження рівня свідомості та підвищення больового порога.
Медетомідин не виявляє місцеву анестезію. При застосуванні присутні вторинні ефекти, включаючи брадикардію, артеріальний тиск підвищується, але згодом повертається до норми або трохи нижче, температура тіла знижується, що залежить від дози, сповільнюється моторика кишечника.

Протипоказання

Не застосовувати у поєднанні з симпатоміметичні аміни! Не застосовувати препарат тяжко хворим тваринам із серцевою недостатністю, респіраторними захворюваннями, порушеннями функцій печінки та нирок! Не застосовувати собакам і котам, які перебувають у шоковому стані, стресі (через спеку, мороз), ослабленим і втомленим тваринам! Медетомідин не рекомендується застосовувати у поєднанні з тіопентаном або пропофолом у тварин із серцевими чи респіраторними захворюваннями.
Чи не застосовувати собак у віці до 12 тижнів!

Побічна дія

Медетомідин викликає брадикардію та гіпотермію через α2-адренергічну дію. Медетомідин може також впливати на коефіцієнт серцевої фільтрації. Тварин, яким застосовували препарат, слід утримувати в теплому приміщенні за рівномірної температури протягом 12 годин після седації. Можливе підвищення артеріального тиску, який згодом повернеться до норми або трохи знизиться. У поодиноких випадках у собак та котів може спостерігатися блювання через 5-10 хвилин після введення препарату. Рідко може спостерігатись повторний блювотний ефект у кішок. У деяких випадках у собак та котів може спостерігатися дуже повільна частота дихання. Діурез може виникати під час оновлення.

Особливі застереження під час використання

Рекомендується використовувати градуйований шприц для досягнення точного введення необхідного поєднання об'єму препарату. Це особливо важливо при запровадженні невеликого обсягу.

Медетомідин у поєднанні з кетаміном у кішок.

Медетомідин та кетамін метаболізуються в печінці та виводяться в основному через нирки. При патології печінки або нирок слід ретельно перевірити рівень хвороби тварин перед застосуванням даного методу анестезії. У 10% випадків може виникати блювання на початку введення анестезії. Під час анестезії виникають кашльовий та блювотний рефлекси. Відомо, що таке поєднання може викликати больовий синдром у деяких випадках при внутрішньом'язовому введенні котів. Частота серцевих скорочень загалом зменшується приблизно до 50% від переданестезійного рівня, у деяких кішок спостерігається дуже низька частота дихання (4-6 дихальних рухів за хвилину). При тривалій процедурі рекомендується використовувати препарат для зволоження рогової оболонки ока із регулярним інтервалом.
Під час анестезії пролікованих тварин слід тримати в умовах теплої та помірної температури.
Медетомідин не слід змішувати з іншими препаратами на основі кетаміну.

Медетомідин як премедикант перед введенням тіопентану у собак.

Анестезія підтримується галотаном (з або без закису азоту). Цю анестезію не слід застосовувати тваринам із серцево-судинними та респіраторними захворюваннями.
Медетомідин та тіопентан метаболізуються у печінці та виводяться через нирки. При патології печінки або нирок слід ретельно перевірити стан тварин перед застосуванням даного методу анастезії.
Медетомідин впливає на дію анестетиків. Слід враховувати це, щоб доза тіопентану та галотану зменшувалася відповідно та вводилася обережно, щоб мінімізувати можливість випадкового передозування. Частота дихання може знижуватися до 30% від рівня до введення та після введення медетомідину. Частота серцевих скорочень знижується відповідно до введення медетомідину, без відновлення до початкового рівня перед застосуванням седативного засобу. Іноді спостерігається тимчасове підвищення рівня серцевих скорочень, пов'язаність із введенням