Буторфан 10 мл.

склад
1 мл містить:

буторфанолу тартрат - 10 мг

Фармакологічні властивості
Буторфанол - аналгетик групи синтетичних опіоїдів з агоністичним/антагоністичним ефектом, що є похідним фенантрену. кору головного мозку Буторфанол має виражений знеболюючий і седативний ефект, підвищує артеріальний тиск і тиск в легеневих артеріях, чинить протикашльову дію і може придушувати дихання.

Буторфанол частіше викликає залежність, ніж налбуфін, і рідше, ніж морфін. Його застосовують при больових синдромах різного генезу, зокрема для премедикації перед операціями, під час та після операцій, при ниркових кольках та тяжких травмах. Залежно від виду тварини препарат має заспокійливу дію і слабку або середню інтенсивність седативного ефекту. Це особливо проявляється при комбінованій анестезії та/або нейролептоанальгезії. Дихання сповільнюється, як при звичайній засипці, зменшується кількість серцевих скорочень. Тривалість та інтенсивність знеболювання залежить від дози, індивідуальної чутливості (підвищення дози або повторне введення посилюють ефект).

Буторфанол швидко всмоктується із місця ін'єкції. Залежно від способу введення діє вже через 5-15 хвилин, тривалість знеболювання залежить від дози і може досягати 4 годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається протягом 0,5-1 години після внутрішньом'язового введення, максимальна знеболювальна дія - за 1-2 години.

Із білками плазми зв'язується на 80%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри та виводиться з молоком. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться з організму у вигляді метаболітів переважно із сечею, частково із жовчю та калом. Період напіввиведення становить 47-66 годин.

Буторфанол викликає менше побічних ефектів, ніж інші опіати.

Показання
Застосовують як аналгетик для усунення больового синдрому перед операціями та після них, а також для премедикації:

Собаки, коти – як аналгетик при сильному болю (при травмах, перед операціями та після них), як седативний засіб у комбінації з α2-адренорецепторними агоністами (медетомідин, кетамін).

Коні – як анальгетик для короткого знеболювання при середній та сильний біль при кольках; для седації та премедикації у поєднанні з α2-адренорецепторними агоністами (детомідин, ксилазин, роміфідин): під час терапевтичних та діагностичних процедур (незначні операції на тварин, що стоять, седація непокірних тварин).

Буторфанол не відноситься до переліку психотропних засобів.

Не призначати тваринам з підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, у стані дихальної депресії, захворюваннями серця, травмами черепа, органічними порушеннями мозку, порушеннями функцій печінки та нирок, судомами та запорами.

Не застосовувати самкам під час вагітності та годування груддю.

Коням із серцевою аритмією не використовувати у комбінації з α2-агоністами. Комбіноване застосування знижує моторику ШКТ, тому не використовувати при коліках, пов'язаних із завалом кишечника.

Спосіб застосування та дози
Препарат вводять собакам внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно, котам – внутрішньовенно або підшкірно, коням – тільки внутрішньовенно у наступних дозах:

Собаки:

- Знеболення (монотерапія) – 0,1-0,4 мл на 10 кг маси тіла (0,1-0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), повільно, внутрішньовенно (при низьких та середніх дозах), внутрішньом'язово або підшкірно. Щоб уникнути післяопераційного болю, ін'єкцію роблять за 15 хвилин до завершення анестезії, щоб ефект тривав протягом фази виходу з наркозу.

- Седація – 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,01 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно, внутрішньом'язово.

- Премедикація – 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), 0,025 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньом'язово. Через 15 хвилин – 5 мг кетаміну на 1 кг маси тіла, внутрішньом'язово. При подовженні дії кетаміном не застосовувати антагоніст атипамезол.

Кішки:

- Знеболення (монотерапія) – за 15 хвилин до пробудження 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), підшкірно, або 0,05 мл на 5 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно.

- Седація – 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,05 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, підшкірно. Для обробки ран рекомендується додаткова місцева анестезія. Антагоніст медетомідину (коли дія кетаміну закінчилася) – атипамезол у дозі 0,125 мг на 1 кг маси тіла.

Коні:

- знеболювання (монотерапія) – 1 мл на 100 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно; необхідність і час повторного введення визначають, виходячи з клінічного стану тварини.

- седація та пре-анестезія, внутрішньовенно:

0,012 мг детомідину на 1 кг маси тіла, за кілька хвилин – 0,25 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,025 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла);
0,05 мг роміфідину на 1 кг маси тіла,