Габбровет 500 мл, Ceva – раствор для инъекций

Габровет – ветеринарний антибіотик, який використовують для лікування телят з несформованими передшлунками (до 3 місяців) та свиней при захворюваннях травного каналу, спричинених Escherichia coli, чутливими до паромоміцину.

склад: 1 мл препарату містить діючу речовину:
паромоміцин (у формі сульфату) – 140 мг.
Допоміжні речовини: бензиловий спирт, метабісульфіт натрію, динатрій едетат, вода очищена.

Фармакологічні властивості: Паромоміцин – природний антибіотик та антипротозойний препарат із групи аміноглікозидів І покоління. Паромоміцин змінює зчитування м-РНК (або-РНК), що порушує синтез білка. Бактерицидна активність паромоміцину переважно пояснюється його незворотним зв'язуванням з рибосомами.
Препарат діє бактерицидно та протозоацидно, порушуючи синтез білка в клітинах мікроорганізмів. До паромоміцину чутливі більшість грампозитивних та грамнегативних бактерій, чутливі сальмонели та шигели; проте найбільш чутливі до препарату найпростіші – амеби, лямблії, лейшманії та криптоспоридії.

Спосіб використання та дози: Габбровет дають перорально з питною водою, молоком або замінником молока.

Телята: віком до 3 місяців - 1,25 - 2,5 мл препарату на 10 кг маси тіла на добу (25-50 мг сульфату паромоміцину на 1 кг маси тіла на добу), 3-5 діб з молоком або замінником молока
Свині: 1,25 – 2 мл препарату на 10 кг маси тіла на добу (25-40 мг сульфату паромоміцину на 1 кг маси тіла на добу), 3-5 діб із питною водою.

Для застосування з питною водою, молоком або замінником молока слід розрахувати добову кількість препарату, що ґрунтується на кількості тварин, що підлягають лікуванню, та рекомендованій дозі, розрахованій за формулою, зазначеною у листівці-вкладці.

Для забезпечення правильної дози препарату слід якнайточніше визначати масу тіла тварин.

Споживання води, молока або замінника молока з препаратом залежить від кількох факторів, включаючи клінічний стан тварин та умови їх утримання, такі як температура навколишнього середовища та вологість.

Для того, щоб визначити правильне дозування, необхідно контролювати споживання питної води, молока або замінника молока та відповідним чином коригувати концентрацію паромоміцину.

Робочий розчин слід готувати кожні 6:00 (на основі молока або замінника молока) або кожні 24 години (на основі питної води).

Протипоказання:

Не застосовувати Габбровет:

тваринам з підвищеною чутливістю до паромоміцину, аміноглікозидів або інших компонентів препарату;
тваринам з порушеною функцією нирок чи печінки;
дорослим жуйним тваринам;
індикам через ризик виникнення антимікробної резистентності кишкових бактерій;
одночасно з сильними діуретиками та потенційно ото-або нефротоксичними речовинами.
Загальні анестетики та міорелаксанти збільшують нейроблокуючий ефект аміноглікозидів. Поєднання цих речовин може викликати параліч та апное.

Особливі застереження під час використання:

При недостатньому споживанні води/молока тварин слід лікувати парентерально, використовуючи ін'єкційний препарат, відповідно до рекомендацій лікаря ветеринарної медицини.
Використання препарату повинно поєднуватись з відповідними санітарно-гігієнічними методами утримання, належною гігієною, вентиляцією, відсутністю перенасичення приміщення тваринами.
Оскільки препарат потенційно ототоксичний та нефротоксичний, рекомендується оцінити функцію нирок перед застосуванням.
З особливою обережністю слід призначати препарат новонародженим тваринам внаслідок надмірного всмоктування паромоміцину із травного тракту у них.
Використання продукту у новонароджених має бути засноване на оцінці користі та ризику лікарем ветеринарної медицини.
Слід уникати тривалого або багаторазового використання препарату шляхом удосконалення практики управління у господарстві, належного очищення та дезінфекції приміщення.
Використання препарату має ґрунтуватися на тестуванні чутливості мікроорганізмів, виділених із фекалій, до пароміцину. Якщо це неможливо, терапія має ґрунтуватися на місцевій (регіональній, фермерській) епідеміологічній інформації про антимікробну чутливість мікроорганізмів.
Використання препарату з недотриманням або ухиленням від рекомендацій, зазначених у листівці-вкладці на препарат, може збільшити поширеність бактерій, стійких до паромоміцину, та може знизити ефективність лікування аміноглікозидами внаслідок потенційної перехресної резистентності.
Аміноглікозиди вважаються критичними антимікробними речовинами в гуманній медицині. Отже, вони не повинні використовуватися як перший вибір у ветеринарній медицині.
Застосовувати під час вагітності не рекомендується.
Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії:
Загальні анестетики та міорелаксанти збільшують нейроблокуючий ефект аміноглікозидів. Поєднання цих речовин може викликати параліч та апное.
Не застосовувати одночасно з сильними діуретиками та п