Ісемід 103 мг, 30 табл., Ceva Sante Animale

Коричневі
таблетки довгастої форми, з роздільною борозечкою посередині.

Склад
100 г препарату містять активну речовину (г):
тороземід — 0,971.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, повідон K30, ароматизатор свинини штучний, цукор пресований, кроповідон, магнію стеарат.
Ісемід випускають у трьох дозуваннях:
таблетка масою 103 мг (містить тороземід — 1,0 мг);
таблетка масою 206 мг (містить тороземід — 2,0 мг);
таблетка масою 412 мг (містить тороземід — 4,0 мг).

Фармакологічні властивості
ATC-vet Класифікаційний код: QC03CA04 Торасемід.
Торасемід належить до класу петлових діуретиків піридин-3-сульфонілмочевини, так званих високоякісних діуретиків. Торасемід має хімічну структуру, подібну до петличних диуретиків, як-от фуросемід і блокаторів Cl-каналів.
Основним місцем дії тороземіду є товста вихідна частина петлі Генле, де він взаємодіє з Na+-K+-2Cl-котранспортером, локалізованим у просвітній мембрані (потужній стороні), і блокує активну реабсорбцію натрію та хлориду. Тому діуретатична активність тороземіду краще корелює зі швидкістю виведення тороземіду з сечею, ніж із концентрацією в крові.
Оскільки вихідна частина петлі Генле непроникна для води, інгібування руху Na+ і Cl- з просвіту в інтерстиціальний простір збільшує концентрацію іонів у просвіті та утворює гіпертонічний медулярний інтерстицій. Отже, реабсорбція води зі збірного протоку інгібується й об'єм води на стороні просвіту збільшується.
Торасемід викликає чимале дозозалежне збільшення потоку сечі та виведення натрію та калію з сечею. Торасемід має сильнішу діуретичну дію, ніж фуросемід.
У собак після одноразового введення 0,2 мг тороземіду на 1 кг маси тіла середній загальний коефіцієнт очищення становить 22,1 мл/год/кг із середнім обсягом розподілу 166 мл/кг і середнім кінцевим періодом напіввиведення приблизно 6 годин. Після приймання всередину 0,2 мг тороземіду/кг маси тіла абсолютна біодоступність становить приблизно 99% за даними концентрації в плазмі крові за часом і 93% за даними концентрації в сечі за часом.
Застосування тороземіду після годування на 37% збільшилося AUC-| тороземіду та трохи уповільнило Tmax, однак максимальні концентрації (Cmax) після застосування до та після годування приблизно однакові (2015 мкг/л проти 2221 мкг/л відповідно). Крім того, сечогінний ефект тороземіду приблизно однаковий під час застосування тороземіду до і після годування. Отже, ветеринарний препарат можна застосовувати до та після годування.
У собак зв'язування з білками плазми крові становить 98%.
Велика частина дози (приблизно 60%) виводиться з сечею в незміненому вигляді вихідної речовини. Доля тороземіду, що виділяється з сечею, приблизно однакова під час застосування до або після годування (61% проти 59% відповідно).
У сечі виявлено два метаболіти (робокильований і гідроксильований метаболіти). Вихідна речовина метаболізується печінковим цитохромом P450 сімейства 3A4 і 2E1 і менш ніж 2C9.
Не спостерігається накопичення тороземіду після перорального приймання один раз на добу впродовж 10 діб, незалежно від введеної дози (від 0,1 до 0,4 мг/кг), навіть якщо спостерігається невелика пропорційність дози.

Для
лікування собак у разі застійної серцевої недостатності, включно з набряком легень.

Дозування
Перорально, самостійно або з кормом.
Рекомендована початкова/підтримувальна доза становить від 0,13 до 0,25 мг тороземіду на 1 кг маси тіла 1 раз на добу.
За помірного або важкого набряку легких цю дозу можна збільшити до максимальної дози 0,4 мг тороземіду на 1 кг маси тіла 1 раз на добу.
Дози 0,26 мг тороземіду на 1 кг маси тіла й вище треба застосовувати впродовж не більш ніж 5 днів. Після закінчення цього періоду треба знизити до підтримки дози, а собаку має оглянути ветеринарний лікар.
У наступній таблиці дозування показана схема коригування дози в межах рекомендованого діапазону доз від 0,13 мг до 0,4 мг тороземіду на 1 кг маси тіла на добу:

Дозування треба коригувати, звертаючи увагу на функцію нирок і електролітний стан. Після того як ознаки застійної серцевої недостатності куповані та стан собаки стабілізується, лікування треба продовжувати в найнижчій ефективній дозі, якщо потрібна тривала терапія з використанням тороземіду.
Таблетки треба згодовувати самостійно або змішувати з невеликою кількістю корму, жививши його собаці безпосередньо перед основним годуванням.

Протипоказання
Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.
Не застосовувати собакам, у яких виявлена ниркова недостатність.
Не застосовувати у випадках зневоднення, гіполемії або гіпотензії.
Не застосовувати одночасно з іншими петльовими діуретиками.
Не застосовувати в разі підвищеної чутливості до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Застереження
Побічна дія
Після застосування препарату в рекомендованих дозах, може спостерігатися ниркова недостатність, підвищення ниркових показників у крові, концентрація в крові та зміни рівня електролітів (хлоридів, натрію, калію, фосфору, магнію, кальцію), епізодичні шлунково-кишкові ознаки, як-от блювота, норексія, втрата маси тіла та млявість та інші побічні ефекти, як-от сухість слизової порожнини рота, оборотне підвищення концентрації глюкози й альдостерону в сироватці, зниження виробної маси сечі та збільшення pH сечі.
Особливі запобіжні заходи під час використання
Початкова/підтримувальна доза може бути тимчасово збільшена, у разі збільшення набряку легенів, тобто досягнення стану альвеолярного набряку. Не застосовувати під час вагітності та
лактації
.
Фетотоксичний і матернотоксичний ефект спостерігалися під час лабораторних випробувань тороземіду на щурах і кроликах у токсичних для матері дозах.
Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії
Одночасне застосування петлових діуретиків і нестероїдних протизапальних засобів (НПВС) може призвести до зниження натрійуретичної реакції.
Одночасне застосування цього ветеринарного засобу з НПВП, аміноглікозидами або цефалосхосинами може підвищити ризик нефротоксичності та/або відтоксичності цих лікарських засобів.
Торасемід може антагонізувати дію пероральних гіпоглікемічних засобів.
Торасемід може підвищити ризик алергії на сульфаніламіди.
У разі одночасного застосування цього ветеринарного засобу з кортикостероїдами наслідки втрати калію можуть посилюватися.
У разі одночасного застосування цього ветеринарного засобу з амфотеріцином В може спостерігатися підвищений потенціал нефротоксичності та посилення електролітного дисбалансу.
У разі одночасного застосування тороземіду з димоксидом не повідомляє про фармакокінетичну взаємодію; проте гіпокаліємія може посилювати спричинені димоксидом аритмії.
Торасемід може зменшити нирковий висновок саліцилатів, що призводить до підвищення ризику токсичності.
Треба дотримуватися обережності під час застосування тороземіду з іншими препаратами, які сильно зв'язуються з білками плазми. Оскільки зв'язування з білками сприяє нирковій секреції тороземіду, зниження зв'язування через заміну іншим препаратом може бути причиною резистентності до диуретиків.
Одночасне застосування тороземіду з іншими речовинами, метаболізованими цитохромом P450 сімейства 3A4 (наприклад: еналапріл, бупренонорфін, доксициклін, циклосагін) і 2E1 (ізофлуран, севафлуран, теофілін), може зменшити їх виведення з системного кровообігу.
Ефект антигіпергензивних ветеринарних засобів, особливо інгібіторів ангіотензинозперебивного ферменту (АПФ), може посилюватися у разі одночасного застосування з тороземідом.
Спеціальні застереження
У собак із набряком легких у фазі загострення, що вимагають негайного лікування, спочатку треба розглянути питання про використання ін'єкційних препаратів перед початком пероральної терапії діуретиками.
Функцію нирок (вимірювання вмісту сечовини та креатину в крові, а також співвідношення білка в сечі: креатинін (UPC)), стан гідратації й електролітний стан сироватки крові треба контролювати до та під час лікування через регулярні проміжки часу відповідно до оцінки користі та ризику, проведеного лікарем ветеринарної медицини. Діуретатична реакція на тороземід із плином часу може посилюватися у разі повторного застосування, особливо у разі дозах більш ніж 0,2 мг/кг/добу; тому треба розглянути можливість частого моніторингу.
Торасемід треба з обережністю застосовувати у разі цукрового діабету. Рекомендується моніторинг глікмії у тварин, хворих на цукровий діабет, до та під час застосування препарату. У собак із наявним електролітним і/або водним дисбалансом це треба виправити перед лікуванням торасемідом.
Оскільки тороземід посилює спрагу, собаки мають мати вільний доступ до питної води.
У разі втрати апетиту та/або блювоти та/або млявості або під час коригування лікування треба оцінити функцію нирок (сечовина та креатинін крові, а також співвідношення протеїн: креатинін (UPC) у сечі).
У процесі клінічних польових випробувань ефективність Ісеміда була продемонстрована під час його застосування для першочергового лікування. Перехід лікування з альтернативного петльового диуретика на цей ветеринарний препарат не оцінювався, і така зміна має здійснюватися тільки на основі оцінки співвідношення користь/марис, проведений відповідальним лікарем ветеринарної медицини.
Нешкідливість і ефективність препарату не оцінювалися для собак масою тіла менш ніж 2,5 кг. Для цих тварин треба призначати Ісеїд тільки відповідно до оцінки співвідношення користь/риск відповідальним лікарем ветеринарної медицини.
Таблетки ароматизовані.
Спеціальні застереження для осіб і обслуговчого персоналу
Цей ветеринарний засіб може викликати посилене сечовипускання, спрагу та/або шлунково-кишкові розлади та/або гіпотензію і/або зневоднення під час ковтання. Будь-які частково використані таблетки треба повернути в блістерне паковання, а потім в оригінальну коробку, щоб запобігти доступу до них дітей. У разі випадкового приймання всередину треба негайно звернутися до лікаря та показати лікаря листовку-вкладку або етикетку.
Цей ветеринарний лікарський засіб може викликати реакції гіперчутливості (алергії) у осіб, чутливих до торасеміду. Людям із підвищеною гіперчутливістю до торасеміду, сульфонамідів або будь-якої з допоміжних речовин треба уникати контакту з ветеринарним лікарським засобом. У разі появи симптомів алергії треба негайно звернутися до лікаря та показати лікаря листівку або етикетку. Після роботи з продуктом треба ретельно вимити руки з милом.

Форма випуску:
Таблетки вагою по 103, 206 або 412 мг у блістерах по 30 або 90 штук, у картонних коробках.

Зберігання
Зберігати окремо від харчових продуктів і кормів у недоступному для дітей місці за температури від 5 до 25 °C.

Термін придатності —
4 роки.
Рекомендований відпустку продукту за рецептом лікаря ветеринарної медицини.

Для застосування у ветеринарній медицині!